Автопортрет «Я педагог і особистість»
Пам'ять дитинства — сама дорогоцінна пам'ять. Те, що довідався в дитинстві, залишається на все життя. Часто дорослі люди з теплотою згадують своїх вчителів. Трапляється, що особистість учителя так захоплює дитину, що він не тільки пам'ятає його, але, навіть ставши дорослим вибирає професію свого кумира. Такою незабутньою людиною була для мене моя вчителька російської мови та літератури у маленькому селі Омельник на Кіровоградщині Костенко Лідія Петрівна. Саме вона зіграла величезну роль у виборі моєї професії. Так я зробила свій перший вибір в житті і стала вчителем. І вже тоді я зрозуміла, що мене завжди будуть оточувати діти, яким необхідні мої любов, ласка і турбота.
Моє життя – це мій власний шлях до успіху. Замислююся: він унікальний? Ні, такий життєвий шлях у більшості моїх колег. То в чому ж секрет мого професійного успіху? Можливо, в імені? Бо говорили ще древні мудреці про особливу магію імені, яке нам дають при народженні.
В – весела
І – ініціативна
Т - творча
А – активна, артистична
А може, в тих кроках, які доля допомогла мені зробити. Моя вчительська доля… Крок перший – я обрала собі професію за покликанням; крок другий – досконало оволоділа фахом, закінчивши Олександрійське педагогічне училище, а потім і Кіровоградський соціально- педагогічний інститут; крок третій – люблю професію, яку обрала, люблю предмети, які викладаю, люблю й поважаю тих, кому служу, — дітей; крок четвертий – постійно працюю над собою, щодня вчуся; крок п’ятий – пишаюся своїми учнями, радію їхнім успіхам, живу їхніми мріями й надіями.
Двадцять п'ять років тому я переступила поріг школи і з того часу так і не змогла залишити ці стіни, які стали для мене другою домівкою. Сама собі ставлю запитання: «А що мене тут тримає? Що є стимулом у роботі? Любов до дітей? Любов дітей до мене?» Так, безумовно!
Переконана, що сьогодні учитель має бути суперсучасним, мобільним, креативним, перебувати в постійному творчому пошуку, не зупинятися на досягненнях, а рухатися до нових професійних вершин. Я готова до цього! Саме мої учні змушують мене бути таким вчителем, яким я є на сьогоднішній день. І я дякую їм за це. Адже вони «загартували» і багато чому мене навчили. Навчили приймати їх такими, які вони є, бути терплячим до їх дитячих помилок, але вимогливішими до самої себе. Виховуючи їх, я змінююся сама.
Щоб мати право навчати, треба постійно вчитися самому. І я вчуся. Вчуся весь час. Вчуся завжди і скрізь.
А ще потрібно просто любити свою роботу. «Робота — кращий спосіб насолоджуватися життям», — стверджував И.Кант. Тому я буду жити, радіти і любити…
Тут будет любая ваша информация...
Кожен може стати вчителем для кожного, треба лише приборкати свою гордість і поділитися знаннями.
Изменить этот текст можно в панели управления, раздел "Редактор страниц".
|
